Рауле, ти провів свій перший повний сезон у «Віслі» з Кракова, а сьогодні продовжив контракт до 2029 року. Якщо озирнутися на день, коли ти вперше підписав угоду з клубом, — що найбільше змінилося для тебе за цей останній рік?

На щастя, небагато. Ми дуже амбітна й голодна до успіхів група. Ми намагаємося продовжувати в тому ж дусі, у якому завершили попередній сезон. Саме тому я так добре почуваюся в цьому середовищі, і саме це спонукало мене залишитися тут надовше.

Чи став Краків уже твоїм другим домом? Що найбільше допомогло тобі почуватися тут комфортно — і в клубі, і в повсякденному житті?

Майже, майже, але ще не до кінця. Зате я вже вмію їздити містом без навігації, тож це великий крок уперед. Від самого початку мені дуже допомагали одноклубники, особливо німецькомовні. Ми швидко створили дуже міцний зв’язок, що, безумовно, позначилося і на наших виступах на полі. Але й польські гравці дуже тепло мене прийняли, тому мені було легко влитися в команду й швидко почуватися тут вільно. Це також допомогло мені добре виступати на полі. А вдома в мене, звісно, є моя дівчина та наш пес, які дають мені рівновагу в житті, навіть у більш стресові моменти, пов’язані з футболом.

Продовжуючи контракт, і ти, і клуб показуєте, що дуже вірите в цей проєкт. Які були найважливіші причини, через які ти вирішив залишитися у «Віслі» ще на кілька років?

Так, це сильна заява з обох сторін. Я надзвичайно пишаюся тим, що можу носити Білу Зірку на грудях. Від самого початку нашого спільного шляху йшлося про щось більше, ніж просто підвищення в класі. Я вірю у бачення нашого президента щодо майбутнього клубу. Думаю й сподіваюся, що попереду у «Вісли» ще багато досягнень, адже цей клуб на них заслуговує. Зі свого боку можу пообіцяти, що в кожному матчі віддаватиму всі сили, щоб допомогти реалізувати ці амбіції.

Останніми місяцями ти міг відчути особливу атмосферу на стадіоні на вулиці Реймонта. Як би ти описав уболівальників «Вісли» тому, хто ніколи не був на нашому матчі?

Просто мурашки по шкірі. Це величезна кількість емоцій і пристрасті. Це щось неймовірне. Вони підтримують нас усім серцем і справді вміють бути нашим дванадцятим гравцем. Під час матчів стадіон сповнений енергії. Це атмосфера, яка буквально заряджає.

У тебе вже є улюблене місце в Кракові? А може, якийсь щоденний ритуал або звичка, завдяки яким ти справді почуваєшся тут як удома?

Я часто ходжу з німецькомовними одноклубниками на каву в місто. У нас уже навіть є своє постійне місце — ми називаємо його нашим «Stammtisch». Ми зустрічаємося там, п’ємо каву, граємо в карти й просто відпочиваємо. Водночас я постійно відкриваю для себе нові куточки Кракова, намагаюся пізнавати нові місця та пробувати щось нове.

Дякую за розмову.