Ювілей 120-річчя клубу не дає змоги залишити поза увагою й менші річниці, які насправді збагачують історію Білої Зірки. До однієї з них належить сьомий день народження секції блайнд-футболу, яка від початку свого існування чудово вписується в традиції клубу з вулиці Реймонтa. 

Усе почалося на межі 2018 і 2019 років. Був холодний зимовий вечір, а гравці «Тинецької NWP Краків» — клубу, заснованого у вересні 2015 року учнями та вчителем фізкультури у школі для незрячих і слабозорих на вулиці Тинецькій, 6, — поверталися з тренування. У мікроавтобусі, за кермом якого був Юрек, великий друг команди, і яким гравців возили до спортивної зали в Новій Гуті, виникла ідея зв’язатися з тодішнім керівництвом клубу, щоб з’ясувати можливість приєднання до «Вісли». 

У мікроавтобусі, яким узимку ми їздили між нашими домівками та залом на Пташицкого, ми провели, мабуть, кілька десятків годин. Це був час, коли ми обмінювалися ідеями щодо розвитку секції. Не знаю, кому спала на думку ідея, пов’язана з «Віслою», але оскільки всі тодішні гравці «Тинецької» були фанатами Білої Зірки, ми вирішили вивчити це питання. Виявилося, що тодішнє керівництво клубу також із ентузіазмом сприйняло цю ідею, тож після кількох зустрічей відбулася та найважливіша, після якої ми офіційно стали частиною «Вісли», — згадує Марцин Ришка, капітан секції. 

Прийняте рішення та співпраця стали поворотним моментом не лише для групи учнів і випускників закладу на Тинецькій, сучасна назва якого — ZSiP «Центру для незрячих і слабозорих», а й усій дисципліні. Адже невдовзі до краківської секції приєдналася секція з Вроцлава, а ще через кілька років — із Познані та Бельська, які також розпочали співпрацю з місцевими спортивними клубами. 

Можна сказати, що ми започаткували певні тенденції, пов’язані з футболом для незрячих, який зі шкільних стін і гербів, відомих лише місцевій спільноті, вийшов на ширші обрії. Це сприяло популяризації дисципліни, а також її поширенню серед людей із порушеннями зору, — зазначає півзахисник «Вісли BF» Кацпер Домагаła. 

Можливість одягати футболку з Білою Зіркою та представляти клуб, за який уболівав із дитинства, була великою честю й мотивацією. Перемоги стали ще солодшими, однак поразки — болючішими, ніж зазвичай. 

Я пам’ятаю одну з перших поїздок у кольорах «Вісли» — це було невдовзі після приєднання секції до клубу. Ми вирушили до Гельзенкірхена на дуже сильний за складом турнір. Усю дорогу схвильовано чекали на перший матч, а потім думали, як повідомляти вболівальникам про результати в соціальних мережах, адже суперники били по наших воротах як по качках. Сьогодні ми згадуємо все це зі сміхом, але тоді, на місці, мало не побилися між собою, — згадує Матей Кшиськовський, який виступає під номером 68. 

Через кілька місяців секція знайшла свій постійний дім на об’єкті MOS Kraków Zachód за адресою: площа На Гроблях, 23. Саме там встановили борти для блайнд-футболу, які роком які раніше профінансувала тодішня міська влада. До цієї події команда тренувалася в різних місцях, без бортів — у 2017 році на деякий час оселилася на шкільному майданчику на вулиці Скверовій, із тимчасовими бортами, власноруч виготовленими паном Мирославом — батьком Матеуша. 

Це був прекрасний і важливий момент для всіх нас. Від самого заснування команди, задовго до її вступу до «Вісли», у нас не було постійної бази. Роками ми переміщалися між різними об’єктами, розкиданими по всьому місту, щоб мати змогу тренуватися. Лише облаштування під Вавелем, із професійними бортами, дозволило нам розправити крила, — розповідає Мартін Юнг, видатний бомбардир Wisła BF. 

Відкриття нового розділу секції в кольорах «Вісли» зробило прагнення динамічно розвивати процес професіоналізації пріоритетом для всіх. На жаль, із появою пандемії це довелося відкласти на другий план, адже вона багато чого унеможливила. 

Це був складний момент, коли ейфорію та пов’язані з нею плани подальших дій довелося досить швидко відкласти вбік. Пам’ятаю, що попри це ми не хотіли здаватися й робили все можливе, щоб тренуватися командою, навіть дистанційно. Хоча той період не давав приводів для сміху, важко не засміятися від самої думки, що тоді ми телефонували одне одному по відеозв’язку, щоб разом тренуватися, а наш тодішній тренер Домінік міг принаймні дистанційно нас коригувати, — розповідає Міхал Вощак, захисник команди. 

Із завершенням 2020 року розпочався золотий період секції, яка за цей час здобула п’ять Кубків Польщі та два титули чемпіона Польщі. Усе це супроводжувалося низкою міжнародних турнірів, із яких також вдалося привезти кілька медалей. Однак саме національні трофеї завжди були й залишатимуться пріоритетом команди, яка вже за кілька днів розпочне новий сезон Blind Football Ліга. 

Усе, що ми тут робимо, — це передусім наша пристрасть, якій члени штабу та гравці присвячують багато особистого часу. Ми любимо те, що робимо, радіємо, що можемо ділитися цим із нашими близькими та вболівальниками, і зрештою пишаємося нашими досягненнями. Ми розпочинаємо ще один рік у кольорах «Вісли» й сподіваємося, що цей та наступні роки будуть такими ж прекрасними, як і попередні. А навіть якщо щось піде не так і з’являться якісь тріщини — нічого страшного. Вони з’являлися в минулому й, напевно, з’являтимуться в майбутньому, але саме від нас залежить, що ми з ними зробимо і як продовжимо цю історію. А я знаю, що золотого чорнила в нас іще чималі запаси, — завершує Рафал Курліт, тренер команди. 

Усім колишнім і нинішнім гравцям та членам штабу, а також людям, які підтримували й підтримують секцію Wisła Blind Football Kraków, бажаємо успіхів і вітаємо з дотеперішніми здобутками, а також бажаємо, щоб наступні роки приносили нові приводи для гордості під час спільного творення історії нашого клубу.