Мацей Куземка, молодий гравець «Вісли» з Кракова, є чудовим прикладом того, що завдяки терпінню та наполегливій праці можна здійснювати спортивні мрії. Свою футбольну пригоду він розпочав у дитячих командах KSZO «Островець-Свентокшиський», а потім розвивав свої навички в юнацьких командах «Вісли» з Кракова та її резерві. Його рішучість і відданість привели його до першої команди «Білої зірки». Куземка вже встиг дебютувати в команді, яку очолює тренер Маріуш Йоп, продемонструвавши хорошу форму та блиснувши футбольним талантом. Як розвивалася його спортивна кар’єра і що зробило його одним із найперспективніших гравців «Вісли» з Кракова?

Молодий гравець «Вісли» з Кракова приєднався до команди на Реймонта в сезоні 2021/22, коли вирішив пов’язати своє майбутнє з краківським клубом, перейшовши з KSZO «Островець-Свентокшиський». Однак тренери «Вісли» знали його вже раніше. Своїм талантом і яскравою грою він зачаровував із перших хвилин на полі, що привернуло увагу тренерів, які охоче запрошували його на тренування та турніри. Наступним, як можна здогадатися, природним кроком стало приєднання Мацея Куземки до юнацьких команд «Білої зірки», де він отримав можливість розвивати навички в матчах Центральної юнацької ліги. Спочатку він розпочинав зустрічі на лаві запасних, але швидко став одним із ключових гравців.

«Уперше він з’явився у «Віслі» ще на тренуваннях у категорії молодших кадетів. Тоді, будучи гравцем KSZO «Островець-Свентокшиський», його привів до нас на заняття в Броновиці Матеуш Костецький. Від самого початку його вирізняли велика свобода у дриблінгу та дуже добре володіння м’ячем. Це було те, що одразу впадало в очі, і саме цими якостями він справив найбільше враження на початку. Мацек став для мене великим відкриттям. Чесно кажучи, я не очікував, що хлопець із меншого клубу вже на першому тренуванні так помітно вирізнятиметься на полі на тлі наших гравців. Саме тому ми регулярно запрошували його взяти участь у товариських матчах і турнірах», — розпочав тренер Патрик Ялоха.

«Пізніше ми вже мали нагоду зустрітися в Мисленицях, коли він приєднався до команди U-17. Для нього це був переломний, але водночас складний момент. Зміна школи, місця проживання, розлука з родиною — непрості речі, особливо для такої молодої людини. Із часів кадетів ми пам’ятали його як дуже яскраву особистість, але коли він прийшов до нас на постійній основі, спочатку йому бракувало цієї впевненості в собі. Це було пов’язано із зазначеними раніше чинниками, а також із дуже сильним тренувальним середовищем, до якого він потрапив. Адаптація зайняла певний час, але він був надзвичайно працьовитим і відданим справі. Поступово він зміцнював свої позиції в команді, отримуючи перші хвилини та набуваючи досвіду, а наступного сезону став провідним гравцем і повністю розкрив свій потенціал», — продовжив тренер.

Як розповідає сам гравець, рішення переїхати до столиці Малопольщі не було легким і супроводжувалося численними сумнівами, однак зрештою молодому футболістові вдалося подолати всі перешкоди та розпочати боротьбу за свої мрії. «Це було непросте рішення. Змінити клуб і переїхати до іншого міста в юному віці нелегко, але разом із батьками ми розуміли, що маємо зробити цей крок, аби я міг здійснювати свої мрії. Я мав пропозиції від інших клубів, але вже почувався певною мірою пов’язаним із «Віслою», адже ще до трансферу мене запрошували на перегляди та турніри. Початок у клубі був досить важким: мене раз у раз переслідували травми або хвороби, а коли я вже виходив на поле, мені було складно продемонструвати всі свої здібності. Безумовно, це багато чого мене навчило, і тепер я пишаюся тим, що з року в рік почуваюся в клубі дедалі впевненіше та дедалі краще виглядаю на полі».

Окрім таланту та надзвичайної працьовитості, успіху молодого гравця сприяли також професійний підхід до виконуваних завдань і підтримка батьків. Ці чинники, підкріплені довірою тренерів, створили для гравця «Вісли» чудові умови для розвитку, якими він належним чином скористався.

«Окрім того, що він дуже талановитий гравець, він також добре вихований юнак. Тут слід віддати належне його батькам. Коли він приєднався до нас, вони дуже його підтримували, а також розуміли, що на результат потрібно почекати, тому виявили терпіння та довіру. Думаю, це також вплинуло на його адаптацію в клубі та розвиток. Щодо самого Мацека, то від самого початку він був свідомим і дисциплінованим у різних футбольних аспектах, таких як відновлення, харчування та психологічний підхід. Він знав, що саме від нього залежить, як розвиватиметься його подальша кар’єра. Ми могли створити відповідне середовище, надати йому підтримку та чекати на результати», — зазначив тренер Ялоха.

Куземка стрімко увірвався до складу команди U-19, з якою виступав у Центральній юнацькій лізі, а наступним кроком стала друга команда «Вісли» з Кракова. Минулого сезону цей гравець провів аж 20 матчів у резерві, який виступав у четвертій лізі, забив чотири голи та допоміг здобути підвищення до вищого дивізіону. У поточному сезоні він також відігравав важливу роль у команді, яку очолював Александер Михайлов (раніше — Бартош Бонк), провівши 15 матчів і забивши 5 голів. У чому, на думку молодого гравця «Вісли», полягає рецепт успіху? «Передусім я завжди викладаюся на 100%, знаю, що наполеглива праця приносить результати, і саме цим шляхом хочу йти. На тренуваннях я хочу демонструвати свої навички та насолоджуватися кожною миттю на полі».

Професійну позицію, чудову форму та великий талант Мацея Куземки не могли не помітити тренери першої команди «Білої зірки». У попередніх сезонах гравець уже мав можливість брати участь у тренуваннях, а в жовтні цього року його офіційно заявили до змагань Betclic I Ліги. Дебюту йому довелося чекати недовго: уперше на полі в матчі першого дивізіону він з’явився на 73-й хвилині зустрічі зі «Сталлю» зі Стальової Волі. Наступний шанс він отримав у матчі чемпіонату з «Хробрим» із Глоґува, де відіграв останні 30 хвилин.

«Це дуже велика честь і відзнака. Я також знаю, що заслужив на це своєю наполегливою працею, і пишаюся тим, що просуваюся кар’єрними сходинками та нині маю можливість розвиватися в першій команді. Дебют завжди є особливою подією, але я не хотів би почивати на лаврах. Я знаю, що попереду в мене ще багато роботи, і вже зосереджений на наступних цілях».